На межі 70 - 80-х років минулого століття мікрокредитування стало стратегією економічного розвитку для так званих країн третього світу. Протягом останнього десятиліття воно стрімко розвивалося у державах Східної Європи та СНД. Багатьом вдалося випередити Україну в цій сфері. У чому ж справа?
Не секрет, що в Україні першочергова увага приділяється проблемам приватизації, врегулюванню відносин і впорядженню правил гри саме у сфері великого бізнесу. Малий і середній бізнес кинуті на призволяще. Малі підприємства, як і великі, не квапляться показувати реальні обсяги - практично кожне друге підприємство приховує значну частину своїх доходів. При усьому бажанні працювати легально виросло вже ціле покоління, що звикло до розрахунків готівкою і не уявляє іншої комерції. Як правило, низькооплачувані працівники одержують зарплату згідно з офіційними бухгалтерськими відомостями. З неї сплачуються всі податки і соціальні збори. Високі зарплати сьогодні або виплачують у конвертах, або ж високооплачувані працівники трудяться в компанії як приватні підприємці.
Уже в 2001 році малі та середні підприємства складали 97,5 відсотка від усіх українських підприємств. На 1 січня 2003 року кількість зайнятих у малому і середньому бізнесі складала 4,3 мільйона осіб. Якщо у 1991 році, на світанку української незалежності, на теренах держави працювало 47 тисяч малих підприємств, то на початку минулого року їх було вже 248 тисяч.
Банківська позика
Згідно із соціологічними дослідженнями, 60% українських підприємців вважають отримання кредитів нереальним. Багато підприємств і приватних підприємців психологічно не готові йти до банків за кредитними ресурсами, вважаючи отримання кредитів надто складним і довгим процесом. Однак, не дивлячись на це, представники малого та середнього бізнесу не можуть скаржитися на брак уваги до них з боку банківських установ. Отож, за словами банкірів, єдине, що може відштовхувати нині підприємців від банківського кредитування, це ретельна процедура перевірки позичальника та відсутність в останнього ліквідної застави. Банки вимагають оформлення величезної кількості паперів - бізнес-план, експертна оцінка, різні фінансові розрахунки.
Утім, уже зараз у деяких банках готові надавати мікрокредит за 3-5 днів, а згодом у деяких випадках відмовитися і від договору застави та перейти на поручительство. Так, з 1 липня 2004 року "Приватбанк" запровадив для представників малого бізнесу Львова, Одеси, Миколаєва, Луцька, Вінниці, Запорожжя, Донецька, Рівного і Краматорська можливість користування унікальною банківською послугою "Експрес"- кредитування та одержання кредиту в найстисліші терміни без оформлення застави. Банкіри відзначають, що технологія "Експрес"-кредитування спеціально розроблена для спрощення доступу представників малого бізнесу до банківських кредитів. Перевагою "Експрес"-кредитування є оперативність розгляду проектів і надання позичкових засобів, а також відсутність необхідності оформлення застави і мінімальний пакет документів, наданих банку. Найближчим часом пункти "Експрес"- кредитування будуть відкриті в усіх великих містах України.
Разом з тим, за словами банкірів, досить часто галузевий попит на банківський кредит у кілька разів перевищує можливості банку (у 2003 році кредити, видані комерційними банками суб'єктам господарювання, збільшилися на 61,4%, а капітал банків при цьому виріс лише на 30,7%).
Міжнародна підтримка
Банки активно використовують для кредитування кошти міжнародних кредитних організацій. Передусім це пов'язано з вигідними умовами, на яких банки отримують ці ресурси (невисокі відсоткові ставки, що змінюються відповідно до зміни ставки LIBOR, а також довгострокові умови кредитування).
Європейський банк реконструкції та розвитку
Піонер у кредитуванні малого та середнього бізнесу — Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Першу кредитну лінію, що призначалася цьому прошарку підприємництва (МСП-1), відкрито ще 1994 року. Загальна сума цієї кредитної лінії складала 100 мільйонів євро. Другу кредитну лінію для цієї ж категорії суб'єктів підприємницької діяльності (МСП-2) було відкрито у серпні 2000 року — малі та середні підприємства отримали можливість скористатися ресурсами в розмірі 88 мільйонів доларів. У рамках цієї кредитної лінії 66 мільйонів доларів виділяються на кредитування малого та середнього бізнесу та 22 мільйони - на реалізацію програми мікрокредитування. У 2001 році в Україну надійшов перший транш МСП-2 - 33 мільйони доларів, (ці кошти були використані до кінця червня 2003 року). У вересні 2003 року ЄБРР надав Україні другий транш на суму 33 мільйони доларів у рамках МСП-2.
1 квітня 2004 року відбулася церемонія нагородження переможців третього (останнього) конкурсу ЄБРР на кращий бізнес-проект у рамках кредитної лінії ЄБРР для малих та середніх підприємств (МСП-2). Переможцем став банк "АЖІО" завдяки проекту свого клієнта - ТОВ «Ексар». Сума кредиту склала 377 тисяч доларів США на термін до п'яти років. Відповідно до умов конкурсу, підприємство-переможець одержує пільгову відсоткову ставку по кредиту “Libor + 4%” (за стандартної ставки “Libor+ 8%”).
Кредити надаються для довгострокового фінансування придбання засобів виробництва, короткострокового фінансування витрат на сировину та запчастини, експортних контрактів, фінансування лізингу. Частка позичальника у реалізації проекту має бути не меншою 30% від обсягу проекту.
У кредитній лінії беруть участь такі банки: «Аваль», «Ажіо», Приватбанк, «Форум», «Надра», Газпромбанк, ТАС-Комерцбанк, Мікрофінансовий банк.
KFW
Сектор позичання Кредитної установи для відновлення (KFW) Німецько-українського фонду - малі та середні підприємства (кількість постійно працюючих на таких підприємствах — не більше 20 осіб). Основна вимога до кредитного проекту: він не повинен бути пов'язаним із діяльністю, що входить до переліку видів виробництва, фінансування яких заборонено ЄБРР (тобто виробництво та торгівля зброєю, тютюном, алкоголем тощо). Кредит можна отримати на поповнення обігових коштів (терміном до 6 місяців) та основного капіталу (не більше ніж на рік). Кредитну лінію з мікрокредитування обслуговують банки: «Ажіо», «Аваль», ТАС-Комерцбанк, Приватбанк, ВАБанк, Мікрофінансовий банк.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку
Міжнародний банк реконструкції та розвитку реалізує в Україні програму з підтримки мікро-, малого та середнього приватного бізнесу (ММСП) у межах структурної перебудови вугільної галузі. Сектор кредитування — підприємства мікро-, малого та середнього бізнесу, що створюють робочі місця для шахтарів (кількість працівників не повинна перевищувати 500 осіб).
Ці кошти надаються на термін не більше п'яти років (для фінансування обігового капіталу - не більше 6 - 12 місяців). Застава має становити щонайменше 200% від основної суми позики і має бути застрахованою на увесь термін кредитування. Цю кредитну лінію обслуговують сім банків: «Аваль», Приватбанк, «Надра», ВАБанк, Енергобанк, «Фінанси та Кредит», Український кредитний банк.
Фонд «Євразія»
Сектор кредитування - приватні підприємства (кількість працівників не більше 100 осіб). Головна вимога до позичальника - підприємство повинно працювати у сфері виробництва та послуг. Фінансування здійснюється на дві потреби: капіталовкладення (закупівля обладнання, викуповування та ремонт приміщень) і поповнення обігових коштів. Розмір кредитування - до 100 тисяч доларів, термін позики - до трьох років. За кредитною лінією працюють банки «Ажіо» і ВАБанк. На вимогу фонду «Євразія» позичальник зобов'язаний: працювати в Києві та Київській області, Львівському регіоні; мати проект, спрямований на розвиток компаній, а не на вирішення тимчасових фінансових труднощів; вкласти власні кошти в проект.
Небанківське кредитування
Перспективи для небанківського кредитування відкриються лише в разі створення ефективної беззаставної схеми мікрокредитування. Цього немає, а відтак небанківське кредитування поки що розвивається повільними темпами. Здебільшого кредитні спілки не приділяють належної уваги бізнес-проектам: лише 30 - 40% позик ці установи надають підприємцям. Бізнес-центри надають великий спектр послуг, але кредитуванням займаються зрідка. Інколи вони виступають у ролі гарантійних установ, допомагають купувати товари на виплату. Але вони займаються переважно консалтингом: допомагають підприємцеві знайти потрібний банк чи страхову компанію. Бізнес-центри впроваджують різні інтелектуальні «ноу-хау», які дозволяють швидко та вигідно отримати позику. Є ще лізинг, але це дорогий кредит. Фактично прообразом беззаставного кредитування можна вважати схеми надання позик через благодійні фонди: невеликі суми під виглядом благодійних внесків надаються за усною домовленістю. Але такий різновид поки що функціонує напівлегально.
Кредитна спілка — непогана альтернатива банкові для тих підприємців, які прагнуть оперативно отримати позику на короткий термін (на кілька місяців чи на рік). У такого виду кредитування є низка переваг. По-перше, кредитна спілка (КС), на відміну від банку, є структурою досить відкритою, позаяк працює на громадських засадах. Кожен із членів спілки має цілком законні підстави контролювати діяльність об'єднання. По-друге, є нагода напрацювати позитивну кредитну історію поза банком. По-третє, ставки річних у КС мають бути нижчими за банківські. Хоча на практиці трапляється навпаки.
Українські кредитні спілки щороку нарощують свої фінансові «м'язи». Хто ж не хоче швидко, протягом кількох днів чи навіть годин, під невеликі відсотки отримати позику? Навіть якщо ставка річних у КС дорівнює банківським, фінансисти радять вступати до спілки. Адже якщо банк пропонує 30%, то це ще не свідчить про те, що позичальник сплачуватиме тільки суму кредиту плюс 30%, адже треба застрахувати майно-заставу, витратити чималі кошти на нотаріальне оформлення тощо.
Отримати в банку мікрокредит у розмірі кількох тисяч гривень бізнесменові-початківцю, особливо у провінції, майже неможливо. Саме тут у нагоді стають кредитні спілки: дістати стартовий капітал через ці установи досить просто, швидко і вигідно. Наприклад, для дрібного сільського господаря, який отримав земельний пай і має потребу закупити кілька тонн добрива, іншого шляху немає як вступити до кредитної спілки. У середньому ставки річних у КС становлять 20-40%. У великих містах деякі спілки встановлюють і вищі річні. Переважно це стосується придбання товарів на виплату. На перший погляд, кредитна ставка зависока, скажімо, 50% річних, але погашення кредиту в КС зазвичай відбувається швидше ніж за рік, то й відсотки відповідно нижчі. Кредитні ставки залежать також від фінансового становища КС — що більші активи, то менші ставки.
А що робиться у Держкомпідприємництві?
На чолі Держкомітету з питань регуляторної політики і підприємництва недавно знову з'явився новий глава. І, всупереч пропозиціям відразу трьох найсильніших парламентських фракцій («регіонів», «трудовиків» і «аграріїв») і очікування аналітиків, це не Олександра Кужель.
Наприкінці січня 2004 року навколо вакантної посади голови Держкомпідприємництва став стрімко розгортатися конфлікт між частиною партії «Трудова Україна», що лобіювала на цю посаду кандидатуру О. Кужель, і Українським союзом промисловців і підприємців. Перемогу в боротьбі здобув віце-президент УСПП, член колегії Держкомпідприємництва Юрій Авксентьєв. Новий голова Держкомпідприємництва Юрій Авксентьєв уже зробив заяву про те, що основним завданням комітету він бачить «забезпечення чіткого балансу інтересів між бізнесом і владою, максимально ефективну реалізацію закону про регуляторну політику, активізацію регіонального напрямку роботи Держкомітету». На його думку, особливої уваги заслуговує проблема «адекватного включення малих підприємців, що працюють за спрощеною системою, у пенсійну систему». Виконати поставлені завдання новому голові комітету обіцяв допомогти президент УСПП і Федерації працедавців України Анатолій Кінах, заявивши, що «УСПП і ФПУ готові взяти на себе частину відповідальності за роботу Держкомітету».
Водночас поки що перебування Ю. Авксентьєва на посаді керівника Держкомпідприємництва залишається непоміченим для більшості бізнесменів.
Свого часу колишня голова комітету Олександра Кужель зазначила, що малий та середній бізнес є пріоритетом розвитку будь-якої держави з перехідною економікою, дзеркальним відображенням процесу демократичних реформ у країні.
У нашої країни потенціал не гірший, аніж в інших. Проте потрібні конкретні кроки для його використання. Порівнюючи програми розвитку малого бізнесу в Європі та Україні, варто звернути увагу на те, що практично в кожній цивілізованій країні малий бізнес починається з власного, сімейного капіталу. Наприкінці 80-х - початку 90-х в українців було відібрано 89 мільярдів рублів на рахунках Ощадбанку. Цих коштів вистачило б для розвитку європейського рівня малого бізнесу. Але наш малий бізнес формувався в умовах, коли населення не мало сімейного капіталу. Цей факт, а також свавілля місцевої влади в деяких регіонах визначають рівень залучення населення до сфери малого бізнесу.
Аналіз стану підприємництва в Україні свідчить про те, що представники вітчизняного бізнесу найчастіше не знають законодавчої бази, мають слабке уявлення про завдання уряду і парламенту. У зв'язку з цим слід зазначити, що одна з найбільших проблем сьогодні в Україні - відсутність повноцінного менеджменту. І при цьому десятки наших вузів продовжують продукувати безробітних зі спеціальностями, які не були затребувані на ринку ще 20 років тому.
Сільгоспкредитування
Сьогодні підприємства малого і середнього бізнесу випускають понад 50% усієї сільгосппродукції у країні. У Держбюджеті України на 2004 рік передбачено 220 мільйонів гривень на підтримку сільгоспвиробників через механізм здешевлення короткострокових і довгострокових кредитів, шляхом часткового погашення ставок. На довгострокові кредити припадатиме 120 мільйонів гривнень. У першу чергу компенсації будуть виплачуватися товаровиробникам, у яких відсутні борги перед бюджетом, а також по орендних і майнових паях.
Відсоткова ставка по короткострокових кредитах не повинна перевищувати 19%, по довгострокових - 18%. Найбільше кредитів протягом 2001-2002 років видавалося за відсотковими ставками в межах від 20% до 30%, хоча значну частку кредитів було також отримано за відсотковими ставками від 30% до 40%. За даними «AgriUkraine», механізм компенсацій передбачає виплату бюджетних коштів по кредитах, отриманих на закупівлю складної сільськогосподарської техніки, а також на реконструкцію і модернізацію машинного парку.
Найчастіше сільськогосподарські виробники отримують кредити, сума яких не перевищує 50 тисяч гривень. Зазначимо, що кількість аграріїв, які брали кредити та не повернули, є незначною. Першою за розповсюдженістю причиною неповернення кредиту, на яку вказують самі боржники, є відсутність прибутків через неврожай, другою причиною було названо високі відсоткові ставки.
Страхування сільськогосподарських ризиків в Україні до сих пір нерозвинено. Переважна більшість господарств не страхує ані своєї виробничої діяльності, ані майна. Головна причина, що спонукає сільськогосподарських виробників брати участь у страхуванні, - необхідність страхувати заставу під час отримання кредиту в банку. Отже, господарства, які користуються послугами комерційних банків, здебільшого схиляються до страхування свого виробництва чи майна. Страхування сільськогосподарських ризиків здійснюється переважно з метою отримання кредиту.
Основним джерелом фінансування для сільгоспвиробників залишаються власні кошти. Кредити, як і раніше, є переважно короткостроковими та використовуються на фінансування поточних виробничих проблем. Перспективні напрями діяльності підприємств фінансуються останньою чергою.
